Вони схожі на природний «суперінструмент» для ультрамікрообробки. Монокристалічний алмаз є найтвердішим матеріалом у природі, тому він надзвичайно міцний і не легко зношується. Під час різання він залишається того самого розміру, що є основою для надточної роботи. Його край може бути настільки маленьким, як нанометр, тому площа, якої він торкається під час різання, невелика. Це означає меншу силу різання та нагрівання, тож матеріал не деформується та не пошкоджується під дією тепла — ідеально підходить для отримання надгладких поверхонь. Крім того, він не сильно натирає, тому споживає менше енергії, до нього не прилипає стружка, а різання йде гладко. Таким чином робота зберігається точною та високоякісною.
У реальному використанні ці інструменти вже добре працюють. Для оптичних деталей вони виготовляють надзвичайно гладкі та ідеальної форми лінзи, які просувають оптичну галузь вперед. У напівпровідниках, коли ріжуть кремнієві пластини, вони роблять це з високою точністю та невеликими пошкодженнями, допомагаючи мікросхемам стати меншими та працювати краще.
Але є й виклики. Їх виготовлення дороге — отримання сировини та її обробка складні, тому їх не можна використовувати у великих масштабах. Вони також крихкі; якщо вони отримають сильний удар або надто велику силу різання, край може відколотися, що погіршить їх життя та якість роботи. А при різанні спецматеріалів їхня продуктивність ще повинна бути кращою.
